Отчеты, Фото

Італійські Альпи

28

Маршрут: Antrona city- Lago del Cavalli — Lago di Camposecco — Lago di Campliccioli — Lago di Antrona — Antrona city
Тривалість: 3-5 днів
Дистанція: приблизно 45 км
Текст: Кондуш Володимир a.k.a. Koks

yo yo! what’s up people?

І так Італія. Краіна макаронників, скутерів, смачнючої піцци і ще купи вкусняшок-прикалюшок. Але по справжньому я її люблю за природу та безцінні краєвиди яких в цій країні навалом, особливо припали до душі Альпи. Особливу увагу я б приділив Alpe Cheggio та Parco Naturale dell’Alta Valle Antrona, атмосфера там магічна, природа радує око різноманіттям, етапи підйому і спуску постійно показують щось нове і «свіже».

В цій зоні є 4 озера які я рекомендую відвідати, довжелезний 3-х кілометровий тунель всередині гори де ледь пролізеш, класні безкоштовні туристичні прихистки, цікаві стежини, смачна чорниця, ресторанчик посеред гір з смачнючою кавою та багато іншого.
Назви чотирьох озер — Lago Alpe del Cavalli, Lago di Camposecco, Lago di Campliccioli, Lago di Antrona.

Наша експедиція в кількості 2-х чоловік (я та Соломія) починалась з Lago Alpe del Cavalli і закінчувала Lago di Antrona. В горах ми перебували 5 днів , хоча можна впоратись і за 3, все залежить від підготовки, погодніх умов та настрою (чілувати або як поїзд перти і випробовувати себе). Наш стиль підйому був чіловий з зупинками щоб познімати відео, пофоткати красоти і себе ;-) поїсти чорниці і просто повалятись погрітись на сонці.

І так перейдемо до діла: щоб дістатись до першого озера потрібно: в Мілані або ще десь взяти білет на поїзд до Villadossola (з Arona до Villadossola білет коштує 6 євро), потім пересісти на атобус який затрансферить вашу душу до міста Antrona (4 євро) і вже від міста можна підійматись до озера номер 1. В Villadossola автобусна станція знаходиться зразу біля вокзалу так що все просто і чьотко. В нашому випадку нас підкинули на машині прямо до озера і ми сильно не піднатужувались ;-)

1

2

Стартанули ми від озера Каваллі десь в 13.00. Божественна блакить, навіть я б сказав бірюзовість, кольори озера тішили око а самопочуття було на доволі високій висоті ;-) Річка яка впадає в це озеро також повністю бірюзова і просто гіпнотизує своїм вільним стіканням вниз через брили та каміння. Якщо в вас є дрон можна зробити дуже сильні фотки, ну шо тут сказати повний рок-н-ролл.

3

4

5

Через гори, через ліс рухаємось все вище і вище з кожним кроком вище, через кожні 5 хв вид і картина гір стає все краща і краща, погодка мега крута, сонечко лагідно гріє шкіру і йти просто мрія, через декий час виднішає ресторанчик де можна попити смачнючої кавулі. Передати її смак я звісно не зможу але повірте це саме та кава яку хочеться попити і італійці таки знаються на цьому. Сьорбаєш свіжоприготовлену каву з вафелькою на висоті, споглядаєш на гори, насолоджуєшся моментом бо саме тоді є той момент який запам’ятаєш назавжди , той момент коли ти максимально поєднаний з навколишнім світом і розумієш в ньому свою роль……..ее…стоп я кудись задалеко зайшов…ее.а!…виднішає ресторанчик де можна попити смачнючої кавулі (1,3 за божестввене макіато).

6

7

Біля ресторанчика також знаходиться багато чорниці яка наситить вітамінами та енергією без яких не піднятись на гору. Також після ресторанчика помітно холоднішає. Забув уточнити Лаго Каваллі знаходиться на висоті 1490 метрів над рівнемм моря, а ресторанчик 2061 м. і до речі називається заклад RifugioAndolla.

8

9

Після RifugioAndolla потрібно рухатись в сторону Alpe Cororte та шукати Bivaco Citta di Varese (маленька оранжева будочка на гірському виступі 2650м.) в ньому поміщається приблизно 6 людей. Ми дійшли до нього вже коли стемніло приблизно 21.00. насправді класно вночі приходити в такі місця нічого не бачачи перед собою, щоб зранку прокинутись і просто приторчати від виду який відкривається після того як відкриєш двері туристичного прихистку. Ще класно що будочка знаходиться на краю виступу і відкривається мега класна панорама на гори а під ногами незмірний простір.

10

11

12

13

14

Погодка зранку була чудесна , хмар майже не було краєвиди починають захоплювати варто тільки вийти з укриття. Гарно поспавши та поробивши нічні фотки близько 12.00 ми вирушили в напрямку Coronette di Camposecco, по дорозі також ми проминули маленьке озерце назване Lago delle Streghe, на цій частині маршруту бувають тяжкі моменти, каміння які котяться вниз як тільк на них встаєш, великі брили монолітів і треба стрибати з одного на інший і тримати баланс, різкі спуски і підйоми, також на деяких моментах взагалі не видно маркерів маршруту, так що треба ходити з офлайн картами і контролювати локацію. Особисто я користуюсь MapsMe там показані всі маршрути і похибка в горах становить +- 2м. Або можна паперрові карти взяти, але з ними більше клопоту ;-).

15

16

17

18

Дуже крутий і епічний момент починається коли ви доходите до Cornette di Camposecco. Стоїш такий на хребті гори шириною метр а вниз в напрямку Lago di Camposecco жосткий обрив і треба спускатись майже по ветикальному склону тримаючись за поржавілий ланцюг ;-) рок н ролл ше той особливо враховуючи здорові рюкзаки на спинах з каріматами, але любий справитись може, головне відчути дух Індіани Джонса всередині себе. Насправді дуже весело так спускатись і знов таки відчувати той простір під собою, відчувати об’ємність гір. Також на цьому етапі можна вдіти каску тому що деколи камінці відколюються від гірської породи і можуть добряче зацідити в скроню. Ще також увагу можна акцентнути на людину яка спускається над вами, деколи можна встати на камінь який потім буде котитися вниз і також може зацідити, саме це і сталось коли ми з Соломією спускались. Через мою неуважність я получив каменем по руці але нічого фатального не сталось, просто пару царапин, не переживайте я живий і пишу статтю здоровою рукою ;-)

Після веселухи з спуском в стилі Індіани ми підходили до озера Camposecco і почалась творитись дуже дивна штука. Вже доволі добре стемніло, нам залишилось менше 3-х кілометрів до Bivaco Camposecco (безплатний прихисток, 2335 м.), і ми побачли незрозумілі вогники біля озера в мене була міні-підзорна трубка, я подивився було схоже на людський силует, було таких силуетів 2 чи 3 штуки, вони переміщались, зникали та появлялись в різних місцях, не знаю шо це було але якщо хтось буде тріпувати біля цього озера вночі придивіться уважніше ;-) можливо щось таке також побачите. Хоча я думаю це якесь заломлення світла від гірської породи бо на кам’яному «пляжі» цього озера вночі можна побачити купуп цяток що світяться, класне видовище. Можна було б це сфоткати але ми були втомлені і хотілоь вмоститись в ліжко і поїсти файної зупи ;-) Прийшли ми в прихисток близько 9 чи 10 вечора , як і в попередньому в ньому нікого не було і ми почали хазяйнувати. Сни снились дуже цікаві і дикі.

19

20

Зранку нас зустрів туман настільки густий що його можна було курити ;-) також падав дощ і ми зрозуміли що тріп буде непростий , але радувало що нам по більшій частині прийдеться йти по рівнині і просто боротись з вологістю. І так сьогодні в наших планах був тунель і прекрасний Bivaco Cingino (безплатний прихисток на 12 людей 2235 м.) і також озеро Cingino.

21

22

Ми вирушили на південь обравши найзахідніший маршрут, я не пам’ятаю як він точно називається, на МепсМі не завжди є найменування маршруту, але шукати треба маршрут який дотикається до тунелю (тунель позначений маршрутним пунктиром, він прямий і має посередині згин 70 градусів приблизно).

23

24

Отже через 30 хв спуску наше взуття промокло повністю і ми насолоджувались приємними відчуттями в ногах ;-) туман то розсіювався то появлявся, створюючи різні ефекти, деколи здавалось що я не на планеті Земля, а десь де-інде, магія, магія і ще раз магія. Також ми рухались паралельно до дороги по якій колись їздила вагонетка, така собі міні залізна адорога в Альпах, ми пересікли також декілька водоспадів. Дійти до входу в тунель не займає багато часу , але проблема саме знайти цей тунель. Це не такий тунель який бачиш здалеку і просто йдеш по ньому. Вхід в тунель — маленькі металеві двері з засувом, їх можна побачити коли дійдете до великої водогінної труби що лежить поперек маршруту, двері будуть праворуч вище маршруту.

25

39

І так! Клаустрофобікам не рокомендую заходити в тунель реально дуже мало простору, треба пригинатись постійно і постійно піч час ходьби трешся рюкзаком і курткою об трубу або гірську породу. Також в тунелі багато води і капці полюбе промокнуть, в нашому випадку було круто що калябані в тунелі були тепліші ніж дощ і роса ззовні і ми «погріли» ноги ;-). Ще пару штук щодо тунелю: там включається світло що освічує весь тунель, треба дійти до контрольного пункту де знаходяться всякі перемикачі, тумблеери і кнопки що світяться, поряд із знаком щодо радіаційного фону буде вмикач ;-)

Дорога в тунелі може здатись скучною, але ці 40 хвилин можна витратити на роздуми про життя або уявити як люди взагалі той тунель робили і як в ньому проклали здорову водогінну трубу, загалом цікаво, дігерам сподобається.

26

27

28

І так подолавши тунель, поборовши сильний вітер ми вияснили що на цій стороні гори не падає дощ і тут світить сонце, але вітри тут реально потужні і жосткі. Через деякий час ми дійшли до Lago di Cingino і зразу попрямували до Bivacco Cingino грітись і сушити свої речі. Цього разу в прихистку ми зустріли життєрадісного німця на ім’я Томас який розказав нам багато цікавих історій і який сам саменький на наступний день продовжив свій 10-денний тріп.

29

30

31

Цей прихисток мій любимий, літом там можна знайти дуже багато класних людей і часто майже всі місця бувають зайняті а їх там 12 штук. Є сонячна батарея і можна підзарядити телефон, також бонус це світло від вищезгаданої сонячної батареї, класно що не треба лишній раз садити ліхтар. Спати в прихистку саме задоволення: до ваших послух ортопедичні матрци з коциками і подушками і це все безплатно дякуючи добрим італійцям. Самий прихисток зроблений з каменю і тільки дах дерев’яний, але вночі дув такий вітер що і той камінь трохи трусився, а дах мені здавалось взлетить будь-якої секунди, та добрі італійці збудували все на славу і прихисток вистояв.

Зранку мені випала честь поспілкуватись з персоною яка наглядає за такими прихистками. Мужичок розказав що в цьому районі нереально сильні вітри і вже в жовтні бувають такі заметілі що і двері не відкриєш, треба через вікна вилазити, а вночі дув вітер такої сили що повигинав металеві обмежувачі на дверях. Так що треба враховувати і мікроклімат плейсу де ви хочете тріпувати, бо і з гори здує ;-)

32

33

Отже ми з Соломією насолодились санрайзом, попрощались з Томасом та потеревенили з сінйором наглядачем, сьогодні нас очікує спуск до Lago di Campliccioli та до Lago di Antrona. Ми обрали CO/GTA в напрямку Alpe Casaravera далі Alpe Granariol і після вийдете до Lago di Campliccioli його як і озеро Antrona можна обходити з любої сторони, це вже питання смаку.

35

34

Вирушили близько 11.00 напевно, прогріли мокре взуття на сонечку, Томас вирушив швидше за нас, в напрямку monte Rosa з мокрими капцями, по рок н роллу, наш пацан! Спуск ми робили чіловий з фоточками і відео як я стрибав в гірську річкку з головою, насправді вона була настільки холодна що мої м’язи відмовлялись працювати, нервові імпульси не доходили до мозку і здавалось ніби тіло горить в вогні. Після жосткого крику від холоду на всі Альпи ми пішли далі. Купання дало класний результат бадьорості тож по дорозі я також почав збирати грибочки, їх просто навалом на всякий смак: білі, сірі, лисички, сироїжки, червоні, зелені, фіолетові. З голоду не помреш а зупі придадуть корисних речовин і наваристості.

36

Отже 18.00 чи 19.00 і ми дійшли до озера Антрона вже потихеньку темнішало і ми розклали палатку біля столика що знаходиться біля стежки що описує коло навколо озера. До речі температура озера була набагато тепліша ніж температура навколишнього середовища, можна було сміло купатись, але я подумав що досить вже з мене купань, краще гарно виспатись і зїсти шоколадку з трав’яним чайочком, трави для трав’яного чайку можна прям в горах і назбирати: ірландський мох, чебрець, чорниця, малина, м’ята і ще чогось чого бажаєте. Цієї ночі ніяких силуетів що світились біля озера не було і спати було мега приємно, палатка є палатка.

37

38

9.00-11.00 підйом, збирання, чесання, зівання, фоткання озера і навколишніх гір. Після цих нехитрих операціій ми вирушили в місто Antrona де в субботу в 13.40 має відправлятись автобус у Villadossola. В місті також був барчик де можна посмакувати смачнючу каву і споглядати на гори. Також в Антроні є місцевий магазинчик де продаються всякі італійські ням-нямки, всякі сири, м’яска, хлібчики класно поласувати таким після гірського тріпу де каші основний раціон, короче кайф.

Поїздка в автобусі також класна атракція (за 4 євро), як той автобус вписується в повороти на тих гірських серпантинах залишається для мене загадкою, але вид з вікна просто бомба!

В Вілладоссолі ми сіли на поїзд до Арони (6 євро) де нас мали забрати на машині, близько 17.00 ми вже були вдома і святкували завершення тріпу яблучним пирогом. Ми проминали класні міста такі як Stresa, Lessa, Omegna, Arona їх я також рекомендую відвідати і взагалі регіон Lago Maggiore і Lago d’Orta дуже цікавий і його можна багато експлорити.

Соломія про поїздку:

«Очевидно від поїздки море вражень) якщо узагальнити, то Італія це круте комбо, бо є і гори і море, кожний знаходить собі, що ближче до душі, а за кухню, вам ітак відомо, вона у них чудова, тому якщо навіть ви невеликий поціновувач природи і вилазок на неї, тому влаштувати собі гастротур буде дуже легко)
В Альпи я попала вперше, тому піднесеність була ще як тільки відстань до гір почала скорочуватись, одне коли ти так сяк вчився на геофаці і бачив, читав, і той момент, коли ти можеш доторкнутись до цього, долаючи відстань, доходиш до точки, яку ти бачиш десь дуже далеко. Так як я фізично трохи дохляк)) для мене це був особистий челендж, який абсолютно оправдав себе і дав повну перезагрузку мозку і загалом ментальності, там ти розумієш наскільки ти малий і багато-численно використовувану фразу, що природа керує всім, особливо в горах, де ти дуже залежний від фарту на погоду. І там в момент ти відчуваєш кожною клітиною свого тіла посил творців фільму «Planetary», хто не бачив, дуже рекомендую подивитись, цей фільм заслуговує на увагу. Ти дійсно відчуваєш себе частиною планети, величезного простору, у якому кожному знайдеться місце, де нема злості, якогось негативу і навіть негода показує свою красу і величність, головне як ти це сприймаєш. Ох як закрутила, але в цілому, думаю ті хто там був, мене зрозуміють). Тому скажу, навіть, якщо більшість не вірить, в те що ви зможете витримати похід в Альпи, якщо у вас є щире бажання їх побачити і хоч одна людина вірить в те, що ви це зможете, йдіть!) Адже після них, я надіюсь ви повернетесь трішки іншими, а зміни, як на мене це завжди добре, навіть, якщо спочатку вони вас лякають.»

Такшо рок н рольте, тріпуйте і отримуйте your kicks in those mountains! see ya!

mountains